Навіть “за бабці Австрії” у Львові не все було гладко й чисто. Бувало, що всю вулицю вкривало сміття або товстий шар багнюки. А що робити, якщо в тому болоті загубиться щось важливе? От, наприклад, приїхали пожежники гасити пожежу, а через болото після дощу не можуть знайти гідрант? Гадаю, Вам неодноразово доводилося бачити у Львові на стінах такі таблички, правда? Загадкова літера “H” на Вірменській, 22… Зрештою, вони розвішані майже на кожній вулиці, котру забудовували до Другої світової війни, тож зустріти їх можна досить часто. Проте мало хто знає, що з ними робити й чому їх повісили. Хоч львів’яни й згадують часи Австро-Угорщини лагідним “за бабці Австрії”, все ж не все було гладко й чисто. Бувало, що всю вулицю вкривало сміття або товстий шар багнюки. А що робити, якщо в тому болоті загубиться щось важливе? От, наприклад, приїхали пожежники гасити пожежу, а через болото після дощу не можуть знайти гідрант? Раціональні та розважливі австріяки вирішили мудро – поставити вказівники на гідранти (Н) і заодно на люки зв’язку (Z). Найвища маленька тризначна цифра – порядковий номер чи то будинку, чи то гідранту, чи то таблички (правдоподібно, вівся реєстр, але достеменно нічого про це невідомо). Число над літерою – діаметр труби. Числа зліва чи справа – відступ у метрах у відповідну сторону до гідранта. Нижня цифра – відповідно, відступ від будинку до гідранта. Що ж ми маємо тепер? Як вирішують цю проблему теперішні мешканці Львова, за 90 років після прощання з Австро-Угорською монархією та Найяснішим Цісарем? Якщо австріяки мали натхнення для кожного окремого випадку виплавляти окрему табличку, то у наш час оптико-волокна та штучного інтелекту у комунальних служб на такі дрібниці часу, напевне, не вистачає. Та й для чого прикручувати таблички, якщо можна написати безпосередньо на стіні?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *